“Релоковані підприємства – це не тільки технології та споруди, це і переїзд працівників та їх сімей”, – Володимир Панов
Вчора на Ужгородщині стартував перший у регіоні економічний форум «Релокація на Закарпаття: європейський вимір», участь в якому брали представники бізнесу, неурядових організацій, влади і міжнародні партнери, котрі з перших днів повномасштабної війни надають прихисток евакуйованим українцям, передають гуманітарну допомогу та підтримують бізнес у цей непростий час.
Виклики, які постають перед регіоном, майбутнє економіки після війни, основні кластери економіки – ключові теми виступу голови Федерації роботодавців Закарпаття Володимира Панова.
Основні тези виступу:
Ключові питання на які потрібно дати відповідь:
1) Як реагувати на релокацію під час війти? Програма дій.
2) Якою буде економіка Закарпаття після війни?
Розділимо учасників релокації на 3 групи:
1) Група перша – необтяжені високими технологіями. Такі підприємства, є сподівання, отриманий прибуток інвестуватимуть в подальшому в свій розвиток.
2) Група друга – підприємства на кілька років – акцент на браунфілд, зокрема на ті об’єкти, які залишають в державній та комунальній власності, та є неефективними з точки зору їх використання.
3) Група третя – підприємства назавжди, які планують змінити свою стратегію та стати бізнес-резидентами регіону і в майбутній перспективі.
Відпрацюємо принципи релокування підприємств:
Принцип 1. Підприємства повинні відповідати структурі економіки регіону, зокрема, вбачаю розвиток в таких основних вертикальних кластерах:
автопром/машинобудування;
електроніка;
туризм;
ІТ-технології;
деревообробка;
транспорт і логістика;
легка промисловість;
агрокластер;
будівельний кластер.
Принцип 2. Інноваційність, високі технології.
Принцип 3. Екологічність.
Принцип 4. Високий ступінь переробки продукції і доданої вартості.
Принцип 5. У жодній мірі релоковані підприємства не повинні заважати розвитку туризму та рекреації в регіоні.
Релоковані підприємства – це не тільки технології та споруди, це і переїзд працівників та їх сімей. В цьому контексті головне питання: скільки людей може прийняти Закарпаття, без шкод, загроз для регіону та для забезпечення належних умов переселенців? Адже серед непрорахованих наслідків: негативний вплив на екологію, перевантаження інфраструктури (дороги, енергетика, газопостачання, громадський транспорт, вода, каналізація, митниця тощо), критичне навантаження на школи, дитячі садки, лікарні, ВУЗи.
За умови дотримання всіх принципів, на Закарпатті повинно бути створене середовище для релокованих підприємств та людей:
- умови людські – гуманітарні;
- умови ведення бізнесу. Звичайно кращі за ті, які нині успішно впроваджені у сусідніх країнах. Коли умови було створено 2001-2004 рр., Закарпаття зробило економічний прорив. Відчуваю, що такі можливості є й сьогодні, зокрема через такі точки зростання, як індустріальні парки.
«Ми всі вчимося працювати в нових реаліях, враховуючи, що Закарпаття – лідер в Україні по релокації підприємств. Можемо сказати, що ми на вірному шляху і з викликами справимося», - зауважив на завершення виступу Володимир Панов.
